четвер, 29 червня 2017 р.

БОГИНЯ ЖИТТЄДАЙНИХ ВОД



Дана (Діанна, Діванія, Девонія, Деванна, Діва) – богиня земних і небесних життєдайних вод, жіноче начало Всесвіту. Слово Дана означає : Да – вода, на – мати, неня. Тобто, мати, яка творить воду і дає життя всьому живому.  Від імені Дана походять назви рік: Дніпро, Дністер, Дунай, Донець, Двіна.  Слово «дунай» і досі вживається як загальне позначення для всіх великих і малих річок.

На думку  українського етнографа і фольклориста Якова Головацького, завжди прекрасна й свіжа богиня Дана є Дівою і заразом дружиною бога Сонця. Це їхній шлюб святкують боги і весь світ на Купала.  

Символом богині Дани є липа, а днем тижня – пятниця. Образки незрівнянної красуні вішали над криницями, де завжди мав бути і посуд, щоб подорожній міг напитися води. Вода Дани, особливо джерельна, просвітляє не тільки тіло, а й розум.

Чоловіча форма імені Дана – Данай – позначала сина грецького водного бога Посейдона. Данай був батьком 50 дочок (данаїд) – богинь джерел і криниць. Згідно з наказом батька данаїди у шлюбну ніч вбили у шлюбну ніч вбили своїх наречених. За свій злочин вони після смерті мусили в царстві мертвих, наповнювати водою бездонну бочку. Згідно з міфом, данаїди уособлюють ріки і джерела того царства, які там висихають щоліта. Щоб викликати дощ, у давнину у водойми кидали найбільшу людську пожертву богам – хліб.

Культ богині Дани, відомий з ІV тис. до н. е..  В давні часи, Дану - богиню Води, родючості, мати всього живого – шанували особливо почесно, а воду – обожнювали. Адже життя на Землі неможливе без води: людський організм складається з основної частки води, врожаї залежать від дощів і наповненості водойм. Наші пращури не засмічували річок та озер, криниць та джерел. Бачимо, що навіть в ті далекі часи проблема збереження води була дуже актуальна. 

Повелительниці дощів приносили пожертви, кидаючи коштовності у води річок, криниць та джерел. Ймовірно, і слово «данина» походить від жертвопринесення Богині. Цей звичай існує і нині у багатьох народів: люди кидають монети у воду, щоб знову повернутися до тих місць, де вони почувалися  щасливими.

Ознайомитися з історією та духовною культурою українців, нашими звичаями та обрядами, віруваннями та повір'ями запрошуємо до Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (Шевченка, 63 (біля стадіону ім. Ю.Гагаріна)).

Використана література:





Войтович В.М. Українська міфологія / Валерій Войтович. – Вид. 4-те. – К. : Либідь, 2015. – 664 с. : іл.




Воропай О. Звичаї нашого народу : нар.- календар. звичаї, укр. нар. одяг : етногр. Нарис / Олена Воропай ; худож. Оформ. І.Бородаєвої. – К. : К. Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2012. – 632.




Українці: народні вірування, повір’я, демонологія / Упоряд., прим та біогр. нариси А.П. Пономарьова, Т.В.Косміної, О.О.Боряк; Вст. Ст. А.П. Пономарьова; Іл. В.І.Гордієнка. – К.: Либідь, 1991. – 640 с. : іл.


понеділок, 26 червня 2017 р.

СМЕРТЕЛЬНА ПАСТКА




Наркотики - це гра в хрестики-нулики...
Спочатку ти стаєш нуликом,
а потім на тобі ставлять хрестик!

             Олексій Бачаєв

Зловживання наркотиками, відоме з найдавніших часів, але на сьогодні поширилос настільки, що в багатьох країнах визнано соціальним лихом. У міжнародному антинаркотичному центрі в Нью-Йорку існує документ, який вказує, що кількість наркоманів на земній кулі дорівнює 1 000 000 000 осіб. Результати численних досліджень свідчать, що реальні масштаби зловживання наркотичними засобами і сильнодіючими речовинами на кілька порядків перевищують дані офіційної статистики: на одного зареєстрованого наркомана припадає 9-10 осіб - незареєстрованих.

Наркотики – це група речовин, які призводять до виникнення особливого стану – ейфорії, кайфу (стану фальшивої радості, райдужних, але необгрутованих марень, що супроводжуються приглушенням почуття відповідальності). Наркотики викликають підвищену, ненормальну, надмірну активність, психічне й рухове збудження. До наркотичних речовин належить опіум, героїн, морфін, марихуана, різні болезаспокійливі речовини.

Етимологічно термін «наркоманія» пов'язаний з поняттям «наркотик» (від грец. narkotikos- заколисливий). Однак термінологічна невизначеність виникає відразу ж, як тільки мова заходить про препарати, що не відносяться до групи опію, тому що серед засобів, віднесених до наркотиків, лише опіати й ноксирон мають снотворний вплив. Інші ж препарати за своєю фармакологічною активністю є психостимуляторами. Нині термін "наркотична речовина" (наркотик) застосовується стосовно тих речовин, які здатні викликати при їхньому вживанні снотворну, болезаспокійливу або збудливу дію.

Існує припущення, що перше знайомство людини з наркотиками відбулося в ранньому палеоліті. З розвитком суспільного життя стали виділятися особистості, що виконували особливі функції та впливали на громадське життя. Це вожді племен, маги, шамани, жерці. У глибокій давнині право вживати наркотики мали тільки привілейовані класи. Для простих смертних на ці засоби було покладено табу, а рецепти наркотичних речовин були таємницею. Таким чином, простому населенню вдалося врятуватися від самознищення.

Для наркотичного одурманення, яке в ті часи зазвичай практикувалося в релігійних обрядах або при проведенні медичних процедур, використовувалися  рослини. Приклад - використання на Близькому Сході 5 тис. років. до н.е. "злаку радості" (видно, опіумного маку). Близько 2700 р. до н.е. в Китаї використовували коноплі (у вигляді настою): імператор Шен Нунг наказував своїм підданим приймати її як ліки від подагри і неуважності. Люди кам'яного століття знали опіум, гашиш і кокаїн, які використовували для зміни свідомості (в ході релігійних обрядів) і при підготовці до бою. На мурах похоронних комплексів індіанців Центральної і Південної Америки збереглися малюнки, що датуються серединою 3 тис. до нашої ери на яких зображені люди, що жують листя коки (один із способів прийому кокаїну). Вирощування маку і використання його з метою отримання наркотичного задоволення мало місце ще в 300 році до нашої ери; він вирощувався в Мексиці, Китаї, Індії, Камбоджі, В’єтнамі, Лівані, Туреччині, Афганістані. Опіумний мак досі вирощується в країнах Золотого Трикутника – Бірмі, Лаосі, Таїланді.

Протягом усієї історії контакти між далекими культурами відбувалися завдяки торгівлі і війнам. Наприклад, у результаті хрестових походів і подорожей Марко Поло європейці дізналися про опіум і гашиш, вже тоді широко поширені на Сході. Згодом подорожі європейців (головним чином англійців, французів, португальців та іспанців) до Америки принесли нові відкриття: основні психоактивні речовини привезені до Європи з Америки - кокаїн (з Південної Америки), різні галюциногени (з Центральної Америки) і тютюн (з Північної Америки). Як з’ясували дослідження, між культурами відбувся двосторонній обмін: з Європи в Америку завезли алкоголь, отриманий в результаті перегонки, а з Чилі в 1545 році до Європи - коноплю.

Масове вживання наркотиків у Європі почалося у ХІХ столітті. В цей період група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, привезені з Єгипту та Індії. У 1874 році  британці отримали героїн  

Наприкінці ХІХ ст. - початку ХХ ст. непомірно зріс інтерес до речовин, які здатні змінювати стан психіки, до того ж обмежень на виробництво і споживання наркотиків практично не існувало. Іноді робилися спроби скоротити або взагалі заборонити використання певних речовин, але вони були нетривалими і, як правило, невдалими.

В 20-х роках ХХ століття наркоманія захопила чорний ринок Америки. По Європі це колесо смерті розпочало свій шлях з 50-х років ХХ ст.

Споживання наркотичних засобів і токсичних речовин досі не зменшується. За останні п'ять років доступність наркотика  зросла в кілька разів. В Україні рівень наркотизації – найвищий по Європі: щороку виявляється понад 12 тис. хворих на наркоманію. За даними МВС України, на сьогоднішній день офіційно налічується близько 500 тис. наркоманів, з них 171,6 тис. - вживають наркотики регулярно. Кожного дня від наркотиків помирає близько 300 осіб. Найбільше наркозалежних проживають в Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Запорізькій областях та Києві. Реальна кількість наркоманів, на думку експертів, може бути в 10 разів більша. На Чернігівщині мешкає 5-7 тисяч наркоманів, що вживають "важкі" наркотики, не враховуючи молодь, яка надає перевагу "легким" наркотичним засобам. В колі підлітків  найбільш поширені амфетамін Фен, суміші для паління, засоби з доступних аптечних ліків, які шляхом деяких маніпуляцій перетворюються в наркотик. Насправді, різниця між "важкими" і "легкими" наркотиками невелика, бо корінне слово - наркотик.

Молодь - найбільш вразлива категорія. Рівень захворюваності наркоманіями серед підлітків майже в 2,5 рази вищий, ніж серед усього населення, адже підлітки психологічно слабіші ніж дорослі, часто не в змозі відмовитися спробувати нове. Причини, які підштовхуюють молодь і підлітків до смертельної прірви такі: цікавість, вплив оточення старших за віком або "значущих" для підлітка людей, бажання отримати задоволення, зняти напруження та забути негативні події реальності, невміння вирішити свої проблеми іншим шляхом, недоглянутість, фізичне або сексуальне насилля, бажання дошкулити батькам, які часто нав'язуюють своїм дітям подвійні  стандарти (кажуть : палити - шкідливо, а самі - палять). 

Чому важко позбутися споживання наркотиків? Вживання наркотичних речовин викликають ефект сп’яніння, а з ним відчуття розслаблення й комфорту, які правда, дуже швидко зникають. Нові ін’єкції стимулюють виникнення приємних відчуттів, знову з’являється відчуття припливу сил, яких насправді стає дедалі менше й менше. Кожен наркоман стикається з потребою постійно збільшувати дозу для досягнення кайфу. Це відбувається при вживанні більшості наркотиків, особливо тих, які містять опій. Постійне збільшення дози для отримання “кайфу” створює фінансові проблеми. Якщо спочатку наркотик – це лише трихвилинне задоволення, то вже за місяць наркоман не може без нього існувати. За висловом Едіт Піаф: «Момент, коли колеш не для того, щоб тобі стало добре, а щоб не було погано, настає дуже швидко». Дуже швидко настає повне психологічне виснаження. Загальне виснаження організму в результаті вживання наркотиків настає вже через 2-3 роки. Людина втрачає здатність до найменших фізичних і психічних навантажень. Настає остаточна моральна і інтелектуальна деградація – повний розпад особистості. Повністю втрачаються попередні почуття та інтереси. Єдиною турботою стає добування будь-якими засобами і способами наркотику.

Вилікуватися від наркоманії вдається не більше 2-3 відсотків хворих,  тому краща методика боротьби з наркоманією - профілактика. За словами Пауло Коельо : «Наркомани кажуть: «Потрібно тільки вчасно кинути». Але нікому це ще не вдавалося». Отже, краще не починати.

Існує кілька порад, як не стати жертвою наркоманії:

- перш ніж придбати порцію наркотичної речовини, гарненько подумай – а навіщо тобі це потрібно?
 - у жодному разі не погоджуйся передати пакунок із сумнівним вмістом навіть своєму другові.
- якою б заманливою не здавалася пропозиція спробувати трохи щастя безкоштовно – відмовся. За все треба врешті-решт платити.
 - якщо, спробувавши наркотик або речовину, що його замінює, ти не проти повторити, пам’ятай - звикання зазвичай настає після 2-3 дози.

В наш час кожен громадянин, прямо або опосередковано, змушений стикатися з цим явищем у своєму оточенні. Жахливо те, що наркотики вражають молодь у найбільш активному репродуктивному та працездатному віці, і через це руйнується генетичний код нації. Суспільство втрачає не тільки сьогоднішнє покоління, а  й майбутнє. Війну наркотикам повинен оголосити кожен з нас. Тільки разом людство зможе зруйнувати дорогу до прірви маревних задоволень, тим самим врятувати юнь. 

Дізнатися про проблеми наркоманії серед молоді і  засоби її профілактики та отримати корисні поради щодо здорового способу життя запрошуємо до Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63 (біля стадіону ім. Ю.Гагаріна), де зібрані матеріали з даної теми.





понеділок, 5 червня 2017 р.

МИХАЙЛО КОБЕЦЬ



Йому вже ніколи не буде 22
Олег Устименко,
громадський активіст

Народився Михайло 23 червня 1995 року в селі Білошицька Слобода Корюківського району Чернігівської області. Зростав у багатодітній сім'ї, був старшим із п'яти братів.

На строкову військову службу був призваний 4 листопада 2015 року, згодом підписав контракт на службу  у Збройних Силах України   і продовжив служити у Військово-Морських Силах ЗСУ на посаді матроса. Михайло захищав цілісність південних кордонів України в зоні АТО, поблизу Маріуполя.

Надвечір 3 червня 2017 року російсько-терористичні угрупування розпочали обстріл українських позицій з «Градів» поблизу села Чермалика. Внаслідок цього обстрілу, отримав тяжке осколкове поранення наш земляк морський піхотинець Михайло Олександрович Кобець. Військовослужбовець помер від втрати крові під час транспортування до госпіталю.

Юнак не встиг створити власну сімю. Залишилися матір, вітчим, молодші брати.

6 червня загиблого захисника України Чернігівщина зустріла "живим коридором", який розтягнувся на сотню кілометрів. Поховали Михайла 7 червня у рідному селі.