четвер, 25 жовтня 2018 р.

БОРОВСЯ ЗА ЖИТТЯ



ВІКТОР

ЗАДОРОЖНІЙ

(1978 - 2015)



Народився 13 березня 1978 року у селі Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області.

У 1993 році закінчив 9 класів Дубовогаївської школи Прилуцького району. Потім навчався у Дігтярівському професійному училищі Срібнянського району, де здобув фах механізатора.

1 грудня 1996 року призваний до лав Збройних Сил України на строкову службу (в/ч Д-0050, 238-а окрема навчальна бригада, місто Мерефа Харківської області). З 26 травня 1997 року був переведений до в/ч Д-0140 (окремий аварійно-рятувальний загін спеціального призначення, місто Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області) на посаду командира відділення.

Після проходження строкової служби тривалий час працював по найму в Російській федерації.

Мобілізований до лав Збройних Сил України 11 лютого 2015 року.

Служив молодшим сержантом 53-ї окремої механізованої бригади (м. Сєверодонецьк, Лисичанськ Луганської області).

Загинув 25 жовтня 2015 року внаслідок кульового поранення у районі селища Кам’янка Ясинуватського району Донецької області.

Похований у селі Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області.

неділя, 21 жовтня 2018 р.

ЗАХИЩАВ ЄДНІСТЬ УКРАЇНИ



СЕРГІЙ
БАРАН
(1970 - 2014)

Народився 17 жовтня 1970 року у селі Богданівка Ніжинського району Чернігівської області.

У 1987 році закінчив загальноосвітню школу
в селі Перемога Ніжинського району, а згодом – Ніжинське професійно-технічне училище за спеціальністю “механізатор”. 

Строкову службу проходив у Туркменістані прикордонником, зазнав поранення. Повернувшись додому працював у КСП імені Прядка.

Призваний до Збройних сил України у квітні 2014 року. Молодший сержант, начальник складу матеріально-технічного забезпечення 13 -го батальйону територіальної оборони.

З травня 2014 року брав участь в АТО. 19 серпня 2014 року зазнав тяжких поранень під час обстрілу позицій підрозділу в Луганській області. Перебував у Харківському військовому госпіталі, потім був переведений до Львівського шпиталю, де переніс декілька операцій. 9 вересня боєць пішов з життя.

Поховали Сергія 11 вересня 2014 року на кладовищі у рідній  Богданівці. Лишились дружина, троє дітей.

Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

В пам’ять про Сергія Барана 25 грудня 2014 року на будівлі Перемозької загальноосвітньої школи та в селі Богданівка на будинку, де він мешкав – встановлені меморіальні дошки.