субота, 22 грудня 2018 р.

БОРОНИВ СХІДНІ КОРДОНИ УКРАЇНИ



АНДРІЙ

ВОЛОДИМИРОВИЧ

СВЯТНИЙ

(1967 - 2017)

Кадровий військовий. Капітан. Учасник АТО.




Народився 23 серпня 1967 року у місті Ічня Чернігівської області.

У 1984 році закінчив Ічнянську загальноосвітню школу № 1, а у 1987 році – Пермське військове авіаційно-технічне училище за спеціальністю “озброєння літальних апаратів”. Служив у частинах ВПС.

У 1991 році через бажання служити в Україні був звільнений зі збройних сил. Працював в Ічнянському райагробуді, на молочноконсервному комбінаті. Протягом 1994–2000 років проходив службу у складі підрозділів Держприкордонслужби України.

Призваний до Збройних сил України з першою хвилею мобілізацією у березні 2014 року, служив за контрактом в Ічнянському райвійськкоматі.

З 2015-го - у зоні Антитерористичної операції, де у складі 1-ї танкової бригади брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угруповань на території Донецької та Луганської областей.

Після демобілізації по закінченні контракту у жовтні 2017 року, Андрій Володимирович повернувся до рідної домівки.

Помер раптово 4 листопада 2017 року від серцевого нападу, хоча раніше ніколи не жалівся на свої хвороби.

Похований Захисник України  6 листопада 2017 року на Шибенському кладовищі у рідній Ічні, поряд з могилою батька.

У пам’яті рідних, земляків і побратимів назавжди залишиться відважною, чуйною і доброзичливою людиною.

Використано:

Єпіфанович Н. АТОвець Андрій Святний помер від серцевого нападу [Електронний ресурс]  / Н.Єпифанович. – Електрон. текст. -   Режим доступу : http://trudova-slava.at.ua/news/atovec_andrij_svjatnij_pomer_vid_sercevogo_napadu/2017-11-10-2054. – Загол. з екрану. – Перевірено : 22.12.2018.



понеділок, 17 грудня 2018 р.

ХОВАВ У СОБІ ВІЙНУ



МИКОЛА
ОЛЕКСАНДРОВИЧ
ПАРНИКОВ
(1982 - 2017 )


Народився 16 грудня 1982 року в селі Бакланова Муравійка Куликівського району Чернігівської області.

У 1998 році закінчив Бакланово-Муравійську загальноосвітню школу, а у 200
0-му – Чернігівське професійно-технічне училище № 13. 

Протягом 2001–2004 ро
ків проходив строкову та понадстрокову службу у Збройних силах України. Отримав звання прапорщика.

Працював у Чернігові охоронником на об’єднанні “Хімволокно”
.

До Збройних сил України призваний у липні 2015 року.

Протягом листопада 2015 року – жовтня 2016 року брав участь у Антитерористичній операції на сході України, воював з російсько-терористичними угрупуваннями на території Станично-Луганського району Луганської області. 

У жовтні 2016 року демобілізувався. 

Нагороджений відзнакою Начальника генерального штабу України нагрудним знаком “Учасник АТО”.

Помер 13 грудня 2017 року внаслідок посттравматичного синдрому.

Похований у
рідному селі Бакланова Муравійка.

неділя, 16 грудня 2018 р.

ВІДДАВ ЖИТТЯ ВІЙНІ ДО ОСТАННЬОЇ КРАПЛІ



ЮРІЙ 
МИХАЙЛОВИЧ
ГАПОН
(1975 - 2017)


Народився  7 січня 1975 року у селі Ковчин Куликівського району Чернігівської області.

У 1992 році закінчив Ковчинську загальноосвітню школу. Працював слюсарем на дільниці механізації в ТОВ “Ковчинське” та СФГ “Колос”.       
 
Призваний до Збройних сил України у травні 2015 року. Солдат, навідник КПВТ 1-ї механізованої роти 15-го окремого мотопіхотного батальйону.

Брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угруповань під Волновахою, Бахмутом, Попасною, Золотим Луганської області та на позиції “0” під Авдіївкою.  

Демобілізований у липні 2016 року.

Помер 24 січня 2017 року внаслідок хвороби. Похований у селі Ковчин.


ПОМЕР НА РУКАХ У МАТЕРІ


ДМИТРО

АНАТОЛІЙОВИЧ

РЕЗНИК

(1983 - 2017)

Діма був дуже надійним товаришем,
 і якби ще раз довелось іти воювати,
 хотів би, щоб Діма був поруч…
 Побратим


Народився  16 червня 1983 року у с. Ушня Менського району Чернігівської області.

Служив за мобілізацією з 28 серпня 2015 по 4 квітня 2016 роки. Брав участь в Антитерористичній операції: воював у складі 57-ї Окремої мотопіхотної бригади під Костянтинівкою і Торецьком Донецької області.

Демобілізований. Щасливий був, що додому їхав.

З війни повернувся з важкою пневмонією, лікувався більше місяця у районній лікарні, потім у тубдиспансері. Цілий рік чоловік боровся за своє здоров’я, але стан тільки погіршувався. Влітку 2017-го почали відмовляти ноги.

Помер 34-річний Дмитро 23 листопада 2017 р. на руках у матері внаслідок раптової зупинки серця.

Похований в рідній Ушні.

В останню дорогу проводжали друзі, побратими, матері загиблих солдат, представники держадміністрації, односельчани. Згадували про Дмитра як надійного товариша і справжнього чоловіка.

Залишились мати-пенсіонерка і сестра-інвалід.


© Чeline | cheline.com.ua/



ПОПОВНИВ НЕБЕСНЕ ВОЇНСТВО




ІГОР

ІВАНОВИЧ

ПАЩЕНКО

(1974 - 2017)








Народився 6 березня 1974 р. у місті Чернігів

У 1992 закінчив ПТУ № 13 за фахом «оператор гребнечесального обладнання».

Працював спочатку за спеціальністю на Чернігівському камвольно-суконному комбінаті «Чексіл», потім охоронцем у київській компанії «Ельба Інвест».

 Строкову службу проходив у роті охорони при Міноборони.

28 серпня 2014 р. мобілізований як доброволець, з 8 листопада 2014-го перебував у зоні АТО. Спочатку служив поблизу Костянтинівки, а згодом брав участь у боях за Донецький аеропорт, поблизу Донецька (у військовому квитку записана в/ч пп ВЗ720 — 80-та бригада, на початку 2015 3-й батальйон переведений у склад 81-ї ОДШБр). Солдат, номер обслуги 3-го мінометного розрахунку 1-го взводу 3-ї мінометної батареї 3-го аеромобільного батальйону 80-ї ОДШБр.

Помер 4 листопада 2017 р. після тривалої хвороби, яка стала наслідком контузії у бою в середині січня 2015 р. біля селища Опитне (Ясинуватський район). Після контузії запізно отримав медичну допомогу, коли потрапив у шпиталь в м. Дніпро, там був великий наплив важких поранених. В подальшому переведений до шпиталю у Харків, де його знайшла мати. Потім лікувався у Києві. Запалення мозку перейшло в менінгіт, але Ігор боровся і навіть пішов на поправку, поступово відновлювалась пам'ять, знову вчився говорити. У 2016 р. лікувався у Чернігівському тубдиспансері.

Три довгих роки боєць боровся за життя разом з родиної і волонтерами, але стан погіршився і він помер у ніч на 4 листопада 2016 р. внаслідок набряку головного мозку. 

Похований в Чернігові на кладовищі Яцево.

Залишилась мати та донька від першого шлюбу.



середа, 12 грудня 2018 р.

ЛИЦАР ОРДЕНА ЗА МУЖНІСТЬ



СЕРГІЙ
ВОЛОДИМИРОВИЧ
КОВОРОТНИЙ
(1977 – 2014)


Народився 12 грудня 1977 року в селі Колісники Ніжинського району.

Після закінчення Колісниківської загальноосвітньої школи у 1993 році, продовжив навчання у Ніжинському професійньому ліцеї побуту та сервісу за спеціальністю “слюсар”. 
У 1996 році призваний на дійсну військову службу. 

Військовослужбовець Збройних сил України. Старший прапорщик, інструктор з водіння танків 300-го навчального танкового полку 169-го навчального центру Сухопутних військ Украiни (с.Десна Козелецького р-ну Чернігівської обл.). 

З червня 2014 року брав участь у антитерористичній операції на сході України. 
Загинув 26 серпня 2014 року поблизу села Новосвітлівка Сорокинського (Краснодонського) району Луганської області внаслідок обстрілу українських позицій з РСЗВ «Град». Побратими згадують Сергія як відповідальну, мужню і добру людину.

Похований 12 вересня 2014 року у Шостці Сумської області.

Указом Президента України № 282 від 23 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

В пам’ять про Сергія Коворотного у лютому 2015 року у Шостці на будинку, де він мешкав та у квітні 2015 року на будівлі Колісниківської загальноосвітньої школи встановлені меморіальні дошки i меморіальний знак бійцям 300-го навчального танкового полку у містечку Десна.