четвер, 14 лютого 2019 р.

ЗА ПРАВО ЖИТИ НА БАТЬКІВЩИНІ ( до 75-ї річниці депортації кримськотатарського народу і 5-ї річниці окупації Криму)



«Просто зараз – важко повірити,
що подібне взагалі може бути посеред географічної Європи,
окупанти ув’язнюють людей лише за те,
що вони говорять рідною кримськотатарською мовою,
інакше вірять у єдиного Бога
і хочуть вільно жити на своїй землі»

Петро Порошенко 

Історія кримськотатарського народу не менш трагічна, ніж українського. Багатостраждальний кримськотатарський люд має сумне минуле і, на жаль, сумне сьогодення. Кримські татари зазнали кількох депортацій і змушені протягом століть боротися за свої права й повернення на Батьківщину.  

Кримськотатарський народ не знає спокою відтоді, як ласий до чужої землі загарбник ступив на їхню землю. Після того як у 1773 році Росія захопила Крим, вона стала нищити усе незрозуміле їй, тобто те, що не вкладалося і її великодержавницькі рамки. Встановила свої порядки і диктат, руйнувала памятки культури, гнобила місцеве населення, відбирала землі у селян. Цей період кримські татари назвали «чорним століттям». Тоді три чверті корінник мешканців покинули Крим, переселившись до Туреччини. Відтак станом на 1917 рік кримські татари на своїй власній території перетворилися на національну меншину. Їх чисельність з одного мільйона скоротилася до 200 тисяч.

У жовтні 1921 року була створена Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка – нібито як «відшкодування» кримському народу за те, що він протягом багатьох років підлягав дискримінації з боку царської влади. У часи сталінських репресій 20-30-х років було заарештовано, розстріляно і відправлено у табори смерті близько 10 тисяч кримських татар, а у роки колективізації і розкуркулення з подальшим виселенням з півострова було депортовано близько 50 тисяч кримців. 


Після звільнення півострова від німецько-фашистських окупантів кримських татар, усіх без винятку, оголосили зрадниками. 18 травня 1944 року вони всі були відірвані від рідної землі і вислані до Центральної Азії, Сибіру, Уралу.

Було депортовано більше 183 тисячі 155 осіб, з яких 46% загинуло в процесі депортації чи протягом перших років після депортації. Фізичним виселенням людей радянська влада не обмежилася, адже щоб знищити цілий народ потрібно винищити і його духовні цінності, тож бійці НКВС підривали мечеті і  спалювали стародавні рукописи, написані кримськотатарською мовою.



Згадалися до болю приникливі і, на жаль, актуальні слова пісні Джамали "1944":

Коли приходять незнайомці...
Вони приходять у твій дім,
Вони вбивають вас всіх і кажуть:
"Ми не винні... не винні".

Де ваш розум?
Людство плаче.
Ви думаєте, що ви боги,
але всі вмирають,
не ковтайте мою душу,
наші душі.

Я не могла провести свою молодість там, тому що ви забрали мій світ.
Я не могла провести свою молодість там, тому що ви забрали мій світ.
Ми могли б побудувати майбутнє,
Де люди вільно живуть і люблять,
Щасливі часи...

Де ваші серця?
Людство, розквітай!
Ви думаєте, ви боги,
Але люди вмирають,
Не ковтайте мою душу,
Наші душі.
Я не могла провести свою молодість там, тому що ви забрали мій світ.
Я не могла провести свою молодість там, тому що ви забрали мій світ.
Я не мала Батьківщини...

Після масової депортації татар, а також примусового виселення у червні 1944 року кримських вірмен, чехів, болгар і греків, Крим став зовсім безлюдним, перетворився на економічну руїну. У 1954 році радянське керівництво передало Кримську область із складу Російської федерації до складу України, з якою півострів був давно і тісно пов’язаний в економічному, культурному і політичному відношенні. 

Саме завдяки Україні та українцям Крим перетворився на «всесоюзну здравницю», розрекламовану у радянських фільмах. Незважаючи на те, що сама Україна переживала тяжкі післявоєнні часи, втративши 13 мільйонів населення, вона налагодила роботу сільськогосподарського сектору Криму, побудувала інфраструктуру і дороги, здійснювала постачання промислових товарів.

Щоправда, хрущовська відлига не надто змінила життя вимушених переселенців: з кримських татар зняли лише статус спецпоселенців, а повернутися до рідного Криму дозволу не було. Тоді й розпочалася боротьба кримськотатарського народу за повернення на Батьківщину.

Після указу Президії Верховної Ради Радянського Союзу 1967 року «Про громадян татарської національності, що проживали в Криму», який нібито реабілітував депортованих кримських татар, протягом року на півострів повернулися понад 200 осіб, ще стільки ж прибули самостійно. До початку масового повернення наприкінці 1980-х років у Криму проживало близько 7 тисяч кримських татар.

14 листопада 1989 року Верховна Рада Радянського Союзу прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їхніх прав» Відтак набуло легітимності відшкодування за рахунок держави майнового та іншого станів репатріантів. Україна визнала акти органів колишнього Радянського Союзу щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе відповідальність за долю всіх громадян, включно з тими, що повертаються з депортації.

На початку 2014 року ніхто не міг уявити, що знову відбудеться у Криму...

З часу депортації кримських татар з півострова минуло 75 років, і знову стражденний народ змушений потерпати від нечуваних із часів сталінських  репресій утисків і  пригнічення. Правонаступниця тієї країни, яка здійснила геноцид кримськотатарського народу у ХХ столітті, у ХХІ-му - окупувала Кримський півострів: 20 лютого 2014 року розпочалася спецоперація із його захоплення .

На території Криму і Севастополя 16 березня 2014 року відбувся невизнаний світом "референдум" про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на "референдумі".

Безкарність за здійснення  геополітичного зла  призвела до тяжких наслідків: країна-загарбник на території Криму встановила режим, гірший за радянський. Для кримських татар і українців Криму настали чорні часи, адже почастішали викрадення людей, вбивства й поліцейське свавілля. Разом з тим почався наступ на українську та кримськотатарську освіту, утиски преси, закриття кримськотатарського телебачення й радіомовлення, обмеження й переслідування релігійних груп. Лідери кримськотатарського народу були депортовані з Криму.

Через залякування, фізичний та психологічний тиск з боку окупаційної влади Криму мешканці півострова поступово почали залишати Батьківщину: близько 40 тисяч громадян України, в тому числі понад 20 тисяч кримських татар, були змушені покинути рідні домівки і оселитися на материковій частині України. За висловлюванням правозахисника Євгена Захарова організована російською державою «повзуча депортація кримськотатарського народу має на меті розчинити кримських татар в загальній масі, змусити їх відмовитися від своєї етнічної та релігійної ідентичності».

20 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу ввели економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це "відновленням історичної справедливості". Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

У листопаді 2015 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» та закликала світову спільноту також визнати геноцидом депортацію кримських татар. 18 травня Україна вшановує День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу  - 75-ту річницю з початку його депортації – і день боротьби за права кримських татар. 

Президент України Петро Порошенко в День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу заявив: «Сьогодні весь світ згадує жахливі події 1944-го року, коли за вказівкою вождів тоталітарного режиму кримських татар, а з ними й представників інших національних меншин, примусово депортували у віддалені регіони Радянського Союзу… Ми ніколи не забудемо цинічного злочину радянського режиму, злочину проти цілого народу, проти усього людства» і висловив упевненість у тому, що «сучасні злочинці будуть покарані за окупацію Кримського півострова і український Крим знову стане вільним».

Дізнатися більше про історію кримськотатарського народу запрошуємо до Чернігівської обласної бібліотеки для юнацьва (вул. Т.Шевченка, 63).

Рекомендовані і використані джерела:

Україна. Верховна Рада. Про визнання геноциду кримськотатарського народу : постанова Верховної Ради України від 12 листоп. 2015 р. : №792-VIII // Урядовий кур"єр. - 2015. - 21 листоп.  - С.4.

Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження плану заходів щодо вшанування Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу : Розпорядження Кабміну від  5 трав. 2016 № 348-р.  // Урядовий кур"єр. - 2016. - 11 трав. - С. 1, 5.

Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження плану заходів до 2-ої річниці тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м.Севастополя : Розпорядження Каб. Міністрів України від 18 лют. 2016 р. : №123-р.  // Урядовий кур"єр. - 2016. - 1 берез. - С.12.

Україна. Кабінет Міністрів. Про проведення у 2017 році заходів у зв'язку з Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу  : Розпорядж. Каб. Міністрів України від 11 трав. 2017 р. : №295-р. // Урядовий кур"єр. - 2017. – 13 трав. - С.11.

Україна. Президент (2014 - : в.о.О.Турчинов). Про День боротьби за права кримськотатарського народу : Указ Президента України від 16 трав. 2014 Р. : № 3472/2014.  // Урядовий кур"єр. - 2014. - 17 трав. - С.4.

Аширова З.  Бекірова Г. : "Депортацію кримських татар можна порівняти зі знищенням Росією Кримського ханства" / З.Аширова , Г.  Бекірова    // Урядовий курєр. - 2018. - 19 трав. - С.4.

Бекірова Г. На боці вермахту воювали до півтора мільйона громадян СРСР. Дві третини з них - росіяни. Кримських татар депортували з батьківщини за три дні. Операція розпочалася 70 років тому - 18 травня 1944-го / Г.Бекірова  // Країна. - 2014. - 15 трав. - С.52-55.

Будник О. Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв: "Наша мета - створення платформи для повернення Криму на базі Будапештського меморандуму" // Урядовий кур"єр. - 2019. - 3 січ. - С.3

Вальчук Н.  "Треба думати, що робити, як в Україну прийдуть п'ять-сім мільйонів біженців - із Курська, Воронежа, Кубані"  // Країна. - 2016. - 21 лип. - С. 22-25.

Власенко В. Крим перетворився на форпост російської армії  // Урядовий кур"єр. - 2016. - 17 берез. - С.3.

Галата Я. "Повзуча" анексія / Я.Галата   // Демократична Україна. - 2014. - 14 берез.  - С.2-3.

Галата Я. Гіркота кримської правди // Демократична Україна. - 2014. - 21 берез.  - С.2-3.

Головко О.  Меджліс діятиме в надзвичайному режимі // Урядовий кур"єр. - 2016. - 28 квіт. - С. 3.
Йдеться про заборону Меджлісу кримськотатарського народу.


Грабовський С. Azat Qirim чи колонія Москви? Імперський геноцид і кримськотатарська революція / С. Грабовський, І. Лосєв. – К. : Видавничий дім «Стилос», 2017. – 120 с. 

Гузик Т. Крим : байдужість небезпечна для життя / Т.Гузик  // Пенсійний кур"єр. - 2015. - 29 трав. - 4 черв. - С.5.

Дзюбенко-Мейс Н. Довга дорога додому. Кримські татари і українська політика / Н. Дзюбенко-Мейс  // День . - 2014. - 16-17 трав. - С.14.

Злочин, що не має терміну давності : до Дня боротьби за права кримського народу  // Позакласний час. - 2018. - № 4. - С.18-21. - Вкл.

Дорошенко М. До третіх роковин окупації. Десять фактів про Крим і російську агресію [Електронний ресурс]. – Електрон. текст. – Режим доступу. : https://glavcom.ua/publications/do-tretih-rokovin-okupaciji-desyat-faktiv-pro-krim-i-rosiysku-agresiyu-400299. - Загол. з екрану. – Перевірено : 14.02.2019.


Капсамун І. План "Розпорошення", або Геноцид, що триває / І.Капсамун : 18 травня в Україні вшановують пам'ять жертв 74-ї річниці депортації кримськотатарського народу // День. - 2018. - 18-19 трав. - С.4-5.

Козлюк С. Гоніння і вигнання / С.Козлюк  // Український тиждень. - 2017. - № 11. - С.18-19.
За інформацією Мустафи Джемілєва, від початку окупації півострів Крим покинуло понад 20 тис. кримських татар.

Крамарчук О. Резолюція ООН: Крим тимчасово окупувала Росія   // Урядовий кур"єр. - 2016. – 18 листоп. - С.3.

Крамарчук О. Світові експерти визнали: у Криму триває збройний конфлікт / О.Крамарчук  // Урядовий кур"єр. - 2016. – 16 листоп. - С.2.

Кулик Н.Очікуючи другого повернення // Освіта України. - 2017. - 22 трав. - С.8-9.
Історія депортації кримських татар та знищення духовних цінностей цього народу.

Листопад О.    Як нам визволити наш півострів / О.Листопад // Урядовий кур"єр. - 2016. - 3 верес. - С.3.

Лосєв І. Ключ від півострова / І.Лосєв  // Український тиждень. - 2017. - № 11. - С.20-22
Як автономія корінного народу Криму могла б допомогти вирішити проблему територіальної цілісності України.

Макаров Ю.Територія справедливості  // Український тиждень. - 2017. - № 11. - С.17.

Мацегора К. Татарам у Криму не солодко / К.Мацегора // Урядовий кур"єр. - 2014. - 6 трав. - С. 4.

Медуниця Ю. Злочини РФ у Криму не мають строку давньості // Урядовий кур"єр. - 2016. - 20 трав.  - С.2.

Мусаєва С. Мустафа Джемілєв. Незламний / севгіль Мусаєва, Алім Алієв. - Х. : Віват, 2019. - 256 с. : іл. - (Серія "Гордість нації").

Моісеєва Т. У перші роки після депортації було знищено половину кримських татар / Т. Моісеєва // Урядовий кур"єр. - 2015. - 21 листоп.  - С.1, 5.

Прокопенко М.  "Боятися і мовчати кримські татари не готові"  / інтерв. з журналістом А.Наумлюком про сім'ї політ'язнів і їх опір на анексованому півострові / М.Прокопенко, М.Тимченко // День . - 2017. - 27 жовт.  - С.18-19.

Сеітбекіров А.За що ? / А.Сейтбекіров // Голос України. - 2014. - 17 трав. - С. 12-13.
Подано спогади очевидця  про депортація кримських татар та їхнє життя на чужині.

Семенченко М. Коли ти раптом стаєш чужим  // День . - 2014. - 7-8 берез. - С.7.
Йдеться про ситуацію у Криму, де розташувалися озброєні військові без розпізнавальних знаків.

Ткачук Р. Півострів у "подарунок" або Що означала й означає Україна для Криму і Крим для України / Р.Ткачук  // Військо України. - 2014. - № 3. - С.16-19.

Чадюк М. Увага "від нас" / М.Чадюк // День . - 2018. - 18-19 трав. - С.3.
Вперше в дитячій літературі в творчості Зірки Мензанюк порушено тему депортації кримськотатарського народу. 

"Во время операции никаких эксцессов не имело места" // Голос України. - 2014. - 17 трав. - С. 12-13.
Подано хроніку сталінської депортації кримськотатарського народу та його повернення на рідну землю на протязі квітня 1944 - лютого 1991 років.

Хто гасить свічу пам'яті ? Завтра минає 70 років від початку депортації кримських татар // Голос України. - 2014. - 17 трав. - С. 1
Вказано перепони, які чинить окупаційна влада Криму щодо заборони мітингу пам'яті жертв депортації кримських татар та в'їзду до Криму Мустафі Джемілєву.

Яременко Н. Вірте у свої сили на шляху до незалежності / Н.Яременко  // Голос України. - 2016. - 17 серп.- С. 7
Наведено думки відомих росіян, які щиро вболівають за Україну: священників, журналістів, акторів...

четвер, 7 лютого 2019 р.

ПРОЙШОВ ВЕЛИКИЙ БОЙОВИЙ ШЛЯХ



ОЛЕКСАНДР

КОНАХ

(1989 - 2019)



Олександр Конах  «Собр»  - уродженець Чернігівської області.

Брав участь у Революції Гідності в складі загону «Черепашки», який під час тих буремних подій хоробро протистояв режиму Януковича.

Свій бойовий шлях Олександр продовжив на сході України, де служив  у лавах Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор».

Брав участь у боях за визволення української землі від російсько-сепаратистських найманців: воював у різних куточках Донецької та Луганської областей, зокрема визволяв Авдіївку.

Друзі та побратими згадують Олександра як хороброго, дисциплінованого, врівноваженого воїна.  

5 лютого 2019 року  Олександр Конах загинув. Поховали бійця 7 лютого у Прилуках Чернігівської області.

Схилимо голови у скорботі.



ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА ЖОВТЕ ПОЛЕ Й СИНЄ НЕБО



ЮРІЙ
МИКОЛАЙОВИЧ
ВОЛОДЬКО
(1970 - 2016)

Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне - життя,
України найкращі сини!

Народився 6 лютого 1970 року у Чернігові.

У 1985 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 13.
Після навчання у Чернігівському вищому професійному училищі № 15 за спеціальністю “слюсар”,
працював на Чернігівському заводі “ЧеЗаРа”.

Під час строкової служби у прикордонному загоні в Середній Азії брав участь у забезпеченні прикриття виводу радянських військ з Афганістану. У бойових зіткненнях отримав поранення та контузію.

Протягом 1993–2006 років на контракті у Держприкордонслужбі України, сержант. По завершені контракту працював у Києві охоронником.

Призваний до Державної прикордонної служби України у серпні 2014 року.
Сержант, гранатометник, інструктор 3-го відділення інспекторів прикордонної служби 2-ї прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури.

Протягом вересня 2014 – лютого 2015 років брав участь в облаштуванні та забезпеченні охорони на блокпостах “Благодатне”, “Бугас”, “Рибинське” Донецької області.
У листопаді 2014 року Юрія Володько поранено під час обстрілу.  Демобілізований у серпні 2015 року.

Помер 6 грудня 2016 року
вдома через хворобу серця.

Похований у Чернігові.
Вічна пам'ять і Слава Герою!